Лист батьків до дітей

Любі наші!

Настав час зізнатися: ми дуже вас любимо. Майже завжди. Любимо, як уміємо, адже ніхто не вчив нас любити. Проте ми дуже-дуже стараємося, правда, коли маємо на це сили.

Ми страшенно боїмося. Боїмося всього на світі: ваших нових друзів, хвороб, осуду сусідів, проблем у школі, минулого і майбутнього. Ми завмираємо від цього страху й тому припускаємося багатьох помилок. Знайте: в більшості випадків, коли ми проявляємо агресію і чинимо несправедливо, нашу поведінку зумовлює стан шоку, з якого ми не можемо вийти. Тому так часто ми здаємося вам нестриманими, роздратованими, злостивими.

Лякаючись самих себе і своєї поведінки, ми раз у раз повторюємо одне й те ж, сподіваючись, що саме ці слова ви запам’ятаєте і зрештою пробачите нам у майбутньому: «Все це ми робимо з любов’ю, потім ви будете нам дякувати». Яке там дякувати… Щиро кажучи, ми й самі не віримо у сказане, але ж треба щось говорити, якось триматися на плаву. І ми понуро повторюємо, що вдячні своєму минулому.

Щоразу ми присягаємося змінитися, але знову і знову провалюємося у прірву моторошного страху, виходом з якої стає нова агресія. Так поводилися з нами — тому ще до того, як ми встигаємо підключити розум, підсвідомість виштовхує на-гора звичну підказку: «Насвари цю дитину, позбав її волі, позбав її права голосу». І ми залишаємо вас незахищеними й розгубленими, видаючі власні жахіття за виховання, прикриваючись витонченими формулюваннями. Що ж нам робити? Ми й самі не знаємо, як розірвати те хибне коло…

Ми заважаємо вам рухатись самостійно обраним шляхом. Повірте, це відбувається мимоволі: ми просто самі вкрай заплуталися. Звідусіль нам товкмачать, що і як ПОТРІБНО робити, і ніхто (НІХТО!) не питає, чого, власне хочемо ми. Певною мірою ми й забули, що значить хотіти. Тому й вас позбавляємо права на бажання: так ми прагнемо виправдати себе. Так ми робимо вас подібними до себе, адже в такому разі зможемо сказати: «Всі люди однакові» — й тримати ілюзію спокою хоча б на час. Щоби потім знову засумніватись і зірватись.

Ми перериваємо вас тієї миті, коли робити цього аж ніяк не можна. Коли ви завмираєте, задивившись на яскраву квітку, ми негайно нагадуємо, що час додому; коли ви ставите незручні запитання, ми замість того, аби разом шукати відповідь, починаємо щось брехати про термінові справи; ми не даємо вам зробити жодного кроку, оскільки боїмося, що ви схибите. Ми так звикли: будь-де шукати небезпеку та підступ. Хоча у глибині душі знаємо: це просто батьківська галюцінація, проте довготривалі переконання про небезпеку навколишнього світу примусили нас у неї повірити.

Ми відчайдушно переконуємо вас у тому, що знаємо правильні відповіді на всі запитання, але завмираємо, завбачивши найменші відхилення від заданого колись курсу. І тому не дозволяємо вам  відступати ні на йоту від правил, які для нас давно вже не мають значення.

Ми прагнемо бути успішними батьками. Здається, від нас цього вимагає суспільство таке величезне й аморфне, що, звісно, нічого не може від нас вимагати. Виходить: всерйоз задуматися над висновком, що випливає з цього, — просто страшно. І ми знову й знову видаємо власну погану звичку за норму загальноприйнятої моралі.

Будь ласка, допоможіть, дайте нам другий шанс! Навчіть нас відчувати світ на дотик, навчіть не боятися, дивуватися, бажати. На жаль, ми сильніші за вас… Навчіть нас правильно застосовувати дану нам силу, а краще — не користуватись нею зовсім. Будьте терплячими з нами — ми часто й самі не знаємо, що коїмо.

У нас є лише одна пом’якшувальна обставина. Ми вас любимо. Майже завжди.

Приміть це, якщо зможете, і вибачте нас.

І, пробачивши, чиніть як знаєте.

 

Діма Зіцер «Свобода від виховання»

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s